Ранок цілує шибки і звикає до осені,
променем злизує залишки снів на вікнах.
Повз одне одного погляди знову проносимо,
я обертаюсь, інакше – ніяк не звикну.
Свіжість. Сміття. Горобці. Листя я не оплакую.
Мирно на небі повисли молочні стяги.
Хочеться стати кудлатим бездомним собакою
і без вагань вимагати твоєї уваги.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design