Світло загубилось,
В ночі розчинилось.
Тінь не ворушилась.
Обрій гаснув поступово.
Але з неба впали
від молота удару
по великій хмарі
іскри життєдайні.
Роса на траві.
Іскра у повітрі.
Мелодія у вітрі.
Очі ще живі.
І серед неба
іскри.
Відблиски воскресли
нашого життя.
Хмара заплакала,
втративши дітей своїх.
І занадто рано рана
загоїлась нетвердо, тонко.
І, неначе роси,
злинули її прісні сльози
на померлу землю,
розриваючи лялечки метеликів ранку...
Роси на траві.
Іскри у повітрі.
Мелодія у вітрі.
Очі ще живі.
І серед неба іскри.
Відблиски воскресли,
але раптом згасли -
промені нашого життя.
