|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51629
|
| Рецензій: |
96047
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 1180, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.117.184.236') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Анастасія Обертас, 04-05-2006
|
Я не співець твоєї долі,
Твоєї величі й краси.
Ти звільнювалась так поволі,
Але не ті тепер часи!
Ти, Україно, не давала
Тих вільних знань, які саме
Життя у душу засівало -
Чи проросте, а чи помре?..
Ти не навчила вишивати,
Пісень співати у гаю...
Але навчила виживати,
Триматись гідно у бою.
Життя так склалось. Не такої
Хотіли волі, як тепер.
Тебе чекали, молодої,
Без оцифрованих манер.
Індустріальна, віртуальна,
Така сучасна, лиш встигай...
Ти прогресивна візуально,
Коли на пекло кажеш: "Рай"...
Ти, наче непутяща мати,
Своїх дітей штовхнула в світ,
Де можна лиш перемагати,
Де честь не вимагає звіт.
Патріотичність - це не смішно,
Це виклик долі, крик душі,
Яка побачила: не вийшло,
Ми підкотились до межі...
Чи ти одна в своєму горі? -
Усе летить у небуття,
На волоску чиєїсь волі
Ми всі гойдаємо життя.
Тому тебе я не покину -
Немає сенсу, не втекти...
Боротимуся. Не загину.
Цього мене навчила ти.
04.05.2006р.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
