| © Ігор Калиниченко, 07-10-2008
|
Любицьке! Вітчизна в цьому слові,
Ніжний подих вірної любові,
Лагідна погода вереснева
І зірок мережка кришталева.
Шум колосся й кетяги калини,
Відгуки згасаючої днини,
Небо й хмари, райдуга і вітер,
Промінь, що печаль із серця витер.
Любицьке! Це даль полів широких,
Посмішки джерел блакитнооких,
Солов'їне тьохкання в тумані,
Дзвін лугів, конвалії духмяні,
Літо й осінь, весни й сніговії,
Тиха пісня смутку і надії,
Цвітом зачарована природа,
Мов дівоча сонцесяйна врода.
Любицьке! Це затишок оселі,
Чепурні будиночки веселі,
Вулиці, немов шовкові стрічки,
Край дороги клени і смерічки,
Хліб і сіль, гостинність й добре слово,
Усміх, як веселка кольорова,
Щирості вкраїнської багаття,
Чисте й добре серце, мов латаття.
Любицьке! Струмків співучі води,
В зелені заквітчані городи,
Верби над ставком, в садах криниці,
Ранки, що виблискують, мов криця,
Марево ночей ясноголосих,
Дим, що тихо в'ється на покосах,
Місяць, що мов соняшник багряний,
Серенаду ллє зорі коханій.
Любицьке! Бентежний запах м'яти,
Біла постать маминої хати,
Цвіт садів, гарячі чорнобривці,
На толоках коні, гуси, вівці.
Яблуневе сонце у зеніті,
Озеро небесної блакиті,
Вільний дух землі, мов предків голос,
З чорнозему переходить в колос.
Любицьке... Дороги незліченні,
Квіти, що в промінні золочені,
Незбагненне мукання корови,
Явір, що невинно мружить брови,
Дужий помах крил лелеки-птаха,
Церква, наче шапка Мономаха,
Тиша, що мов подих днів липневих,
Топить очі в стомлених деревах.
Любицьке! Тополі, наче свічки,
Заплітають коси біля річки,
Вітер, закохавшись до нестями,
Розмовляє з буйними степами.
Гуси і качки пливуть у небі,
Очерет шумує біля греблі,
І вогні косариків сріблясті
Зичать добрим людям миру й щастя.
Любицьке! Це гавкання собаки,
Спів синиць, в житах червоні маки,
Шелест лип, солодкий цвіт акацій,
Тепле літо і селянська праця,
Свист коси й гудіння агрегатів,
Відпочинок у батьківській хаті,
Незабутня любицька вечеря
Й вечір, що розчісує кучері.
Любицьке! Це світ моєї долі,
Що бринить ромашкою у полі,
Гомонить у листі буйним вітром,
Сяє в піднебессі жовтим світлом.
Я прийду до нього в світлих мріях,
Бризну сонцем по зелених віях,
І воно у позолоті білій
Розцвіте на Україні милій!
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
