Cунеться час і маліє число варіантів.
Губим безтямно щодня добру сотню мільйонів.
Обрані тихо сумують за склом у серванті
(треба ж , холєра, які ми були елегантні),
решта кружляють пилинками ген на осонні.
Знаєш, друзяко, а ти не змінився майже:
вицвіли скроні та блиск у очах – нівроку.
Є пропозиція, не дивлячись, хто скільки важить,
влізти на дерево в пошуках свіжих вражень -
вишні-черешні в цю пору такі солодкі.
З іншого боку – і в цьому є більше правди –
слід зазирнути би у глибину криниці.
неба шорсткий оксамит і зірок мільярди
були колись там – тепер напАдали
чи то черешні листки, чи то голки глиці.
Вільному – воля, свій шлях, аж до кольок в боці.
Вибір – як дар чи тягар? карта, карма чи кара?
Чистити чакри? Дорватись до ягідОк цих?
Слава Всевишньому, навіть в останній точці
є варіантиків кілька... принаймні, пара.
***
