Калина в лузі, мак червоний в полі,
Верба над озером десь плаче…
А поряд вітер буйний гне тополі,
Але козак на воронім коні не скаче.
Не проводжає козака дівчина,
Не проводжає, бо нема кого…
Ні, на війні він не загинув,
Козак…Немає більш його…
Немає козака, немає України,
Немає тої слави, що була…
Нема собору – лиш одні руїни,
Немає щастя, як і коваля…
