Складаю вдвоє шматок паперу
На ньому лист твоїй душі,
Мене дивують твої манери:
Ти просто дивишся й мовчиш.
Згортаю постіль самотньо-білу,
Холодні вікна-у нас зима...
Згадаю те, як я любила,
Реальність - знову я сама.
Дивлюсь на небо з вікна балкону:
Все місто спить, а я курю...
Ти був шаленим вітрогоном,
Якого я все ще люблю.
