Нехай я отримаю сонячний опік,
так чи інакше, я буду поширюватись як повітря.
Навіть, якщо стану інвалідом,
так чи інакше, буду проголошувати своє ім"я.
Бо моє ім"я - це вершина фейєрверку,
який посадили в землю мої предки.
Я знаю, що все-одно знайдеться пожежник,
який буде гасити палаючу галявину світу.
Я - торговець квітами.
Я продаю їх всім добровольцям,
які згодні прийняти моє слово і поцілувати моє ім"я.
Я відпускаю їм гріхи.
Земля як гарбуз впала в невідомий шлунок.
В шлунку вона все-одно обертається
навколо своєї осі, що як предків фейєрверк,
споконвіків поширюється крізь її лоно.
Я лежу на галявині,
над якою, як ворони, зкупчилися хмари.
Я розганяю їх іскрами з рук
і посилаю на пересушені поля.
Я довершую древній фейєрверк.
Зараз я - його вершина.
Та колись я буду біля його підніжжя,
коли народиться нова дитина.
