Стихають кулі, гаснуть вогні.
Мертві дороги тануть в війні.
Там, де вчора серце гучно билось,
сьогодні вже нічого не лишилось.
Після бою полем ходить сум
в блискучих чорних чобОтях.
Він збирає свої трофеї
і дарує дружині - скорботі.
Хто виграв? Ніхто. Тільки тихо
хтось плаче ще досі. Це мати.
Більше нікого: ні сина, ні друга,
хто міг би її пригорнути...
За подихом подих, за кроком крок.
Місяць за місяцем, Сонце за Сонцем.
День за днем, за ривком ривок,
війна за війною, моя тінь - за мною.
Стихають долі, гаснуть вогні.
Биті дороги бліднуть в пітьмі.
Там, де сьогодні серце не б"ється,
завтра воскресне і знову почнеться
вся казка спочатку, і ми
знов не готові до тої війни.
