...І тоді ти кажеш: „Хто з нас ходитиме перший? Хто гратиме білими?
Я одяг новий зелений светр, і тепер я готовий до двобою”.
Доречі, зелений светр справді новий, тому не соромно буде в такому і у труну лягти,
Але плани інші. Спочатку двобій, потім святкування перемоги. Або не святкування.
Але светр у будь-якому випадку новий. І зелений.
А вона тобі відповідає: „Парєнь, я ж тобі не смерть з анекдоту про наркоманів.
Давай з цим покінчимо. Швидко і безболісно. Я не маю наміру сидіти тут довго,
Я або виграю, або програю. І ми не використовуватимемо жодного допінгу!”
„Навіть водки? – питаєш ти. – Це ж наша гра. І ми гратимемо чесно. Без секундантів
і проплачених рефері, і підвищених ставок”.
„Хіба що по стакану”, - відповідає вона. Сама дістає з брезентового зеленого рюкзаку
Грінчак. І з внутрішньої кишені смокінга огірок.
„А косяк?”, - питаєш ти. „І косяк”, - погоджується вона.
„Я так не курю, але тут раптом друзі пригостили. Такий гарний, туго забитий штакєт.
І все. Колір і бік вибирати тобі”.
„Не виправдовуйся переді мною, - каже. – Я все розумію. Взривай, а я поки що наллю”.
Ти взриваєш, вона наливає. Тоді ти випиваєш, вона добиває ніштяки, забиті в папіросу.
Після цього ти розумієш, що грати вже в принципі не страшно, і що ця гра
Може стати останньою. Або першою.
Але це вже не має значення.
Між вами більше нема діалогів. Ти боїшся спалитися, що тебе прибило.
Вона боїться говорити, бо язик почав заплітатися. Але ви обоє чудово розумієте
Що треба грати. Все вже вирішено.
Єдине що тебе зараз турбує – кому належить право першого ходу. Право першого удару
У підборіддя недосконалій системі,
Що не встигла розмітити дошку для шахів.
Вона заговорить першою. І вона тобі скаже щось на зразок: Паря, я таких як ти...
Хоча і не таких теж. Я не піддаватимуся, не палитимуся, не палитиму тебе,
Не пропонуватиму перемир’я і не капітулюватиму.
Я гратиму чорними. Я – твоя совість, браза, і я приймаю рішення грати чорними,
Від чого твоя поразка стане ще більш нестерпною. А моя перемога пафоснішою.
І мене не гребе твій новий зелений светр.
І ти думаєш: Фак! От фак! Вона таки права. Моя совість права. Моя поразка буде
Нестерпною, а її перемога крутою. Вона схожа на Шварца,
Їй розмалювати рило вугіллям і вона стане як командос. Її очі, що зелені наче шкіра
Ніндзя-черепашки, не видають її злого задуму. Вона сама його озвучила. Фак!
Фак, фак, фак!!! Що я скажу мамі і папі? Як я зізнаюся їм, що програв гру своїй совісті,
Яка не дасть мені права реваншу. І вона грає чорними!
Ти збираєш всю свою волю в кулак, прикладаєш палець до шашки і б’єш.
І ти розумієш, що перемога зараз на твоєму боці, а ця партія в Чапаєва просто перевірка.
Тебе перевіряє совість. Але ти не такий простий. І ти обов’язково виграєш цей матч.
Без фанатів, з порожніми трибунами, без свистка арбітра,
Ти просто знищиш її чорні шашки. І твоя перемога буде дуже приємною,
Нарешті новий зелений светр ти одяг не марно...
