«Не зрадь Майдан!»,- лунали гасла,
Народ горланив всюди клич «Ура!»
Тоді ж бо було зовсім ще не ясно,
Що все це – фарс, вистава, гра.
Тоді боролись. Думали – за волю,
За щастя, своє світле майбуття,
За України ніби кращу долю…
Та була то вистава, не життя!
Чи ж ви отримали, борці, чого бажали?
Хіба здійснились ваші мрії, сподівання?
Боротися за правду ви хотіли, звали…
А вийшло так: не правда, - обіцяння.
Звичайні передвиборні балачки
Вас спонукали кинутись у бій.
Були ви, як немічні качки,
Що борсались (за щастя!) у багні.
За щастя не своє, народне, а чуже,
За щастя кандидата помаранчевого того.
Все – так, як досі було. Тільки він уже –
Не кандидат, а перший після Бога…
