|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 11657, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.138.102.163') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Олекса Мельник, 01-10-2008
|
Вступ
Одного разу зрадив друга,
Провину згладити не зміг,
Та була в мене спроба друга,
У цьому друг мій допоміг.
Допомагав він і раніше,
Відраду словом завдавав,
Та згодом стало мені ліпше,
Вже друга не потребував.
І друг залишився без мене,
Коли підмоги захотів,
А я гадав, що хтось віджене
Від нього жмуток клопотів.
Тепер ти, друже, не самотній,
Тож не потрібні вже дзвінки,
Між нами протяги холодні,
Вони й уклали ці рядки.
Ι. Нетерплячий дзвінок . . .
Гей, друже, що це за нахабство,
Чого в робочий дзвониш час?
Із твого боку – це зухвальство,
Можливість буде ще не раз.
Давай вечірньої хвилини
З тобою часу збавимо,
Чи десь із п’ятої години
Дзвони і поговоримо.
ΙΙ. Безвідповідальна тиша...
Якщо на меседж ти не маєш,
То гроші зараз надішлю,
А як слова ти зневажаєш,
Тебе в віршах багном поллю.
Коли ж тебе я чимсь образив,
То ти пробач – це все без зла,
Я просто свято в мозку справив,
Позбувся клопітного тла.
ΙΙΙ. А пам’ятаєш. . .
Ми підіймались з другом вгору
Він йшов попереду і здох.
В намет запхався, наче в нору
І там заснули ми удвох.
Та був із нами дехто третій,
Сміливо звався провідник.
Почав кричати в тиші мертвій,
Коли розверзся неба крик.
Гриміло й справді мов у війнах,
Та що ти вдієш проти хмар?
І від волань його постійних
Позбулись з другом сонних чар.
Тож були мертві в день наступний,
А провідник нас далі пхав,
І знали вже, що він підступний,
Та він нас дуже здивував.
Провідниковий метр – то десяток.
Ще кілька кроків – довгий шлях.
Він задовбав нас на порядок.
Пройшовся болем шлях в ногах.
Мій друг зневірився в дорозі,
Синцями й потом вкрився він.
І були з другом ми не в змозі,
Щоб пролунав останній дзвін.
До відпочинку кілька метрів,
Чекає смерть провідника,
Та він, уважний, щось угледів
І втік від власного вінка.
А перед тим ми якось з другом
Вночі пройшлися через парк.
Я говорив, його не слухав,
Мені подав додолу знак.
Він мав своє щось на увазі,
А я його не зрозумів.
В наступну мить лежав на трасі.
І поруч друг мій теж присів.
Ми полежали на дорозі,
Плювали дружньо на гудки.
Явились пізно на порозі,
Нас не тримали повідки.
А ще якось, чомусь згадалось,
Ми голі плавали в ріці,
Нічого з нами там не сталось,
Бо ми нормальні молодці.
Та ось виходимо з водиці,
Забув додати, була ніч,
Ідуть хлопчина і дівиця
І нас не бачать, темна ніч.
А ми їх слухаємо, ржемо,
Вони нарешті бачать нас,
І голі вечір їх псуємо.
Хлопчина марно тратив час.
А ось іще одна подія.
І знову ніч, ми біжимо.
Він, як і я, про це так мріяв,
Тож ми добігти мусимо.
І люди дивляться вороже,
І кажуть, кляті, пізній час
Що правда, це було не схоже
Нагородив наш пошук нас.
Морозиво, холодне пиво
Знайшли, наповнили роти.
І заходились дуже живо
По п’янці кидати сліди.
Катамаран нас мчав водою,
До центру славного ставка.
Поперед нас качки юрбою.
Серйозність наша нетривка.
І документи підробляли,
І засівали не як всі,
До ранку часто ми не спали,
І йшли постійно направці.
І все це, мабуть, не даремно,
Не просто так минулий час.
Що далі, я не бачу, певно,
Все має бути добре в нас.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
