тягнись до сонця дівчино Маріє
і вітер у що вірить так і віє...
листочок списаний всередину загну
a ти горошком по стеблині жита
і осінь буде ще рум'яно шити
дощовий бісер по небіленому льну
рости та перемінюйся зеленим
просиплеться неспитане й за мене
немає мови іншої в тобі ані стежок
студеним ранком на зрошенім осонні
сама в собі як в Бога на долоні
почуєш скрипку...
тягнись за сонцем дівчино Маріє
бо серце у що вірить тим і гріє...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design