Століття, вік, роки робили ми на вас,
Ви – паралітики, царі і голодранці.
Та от прийшов прозріння час,
Прокинулись від сну ми вранці.
Цей час настав, час вічного життя,
Час щастя, миру, злагоди, добра.
Забудьте, що колись Вкраїна
Під вами, кляті іроди, була!
Забудь, москалю, рабськую печать,
Тому, що було, вже не повториться!
Ти чуєш, як на вулицях кричать:
«Ми більше не бажаємо кориться!»
