Як часто хочеться сховатись у куток,
Давно дитячі мрії всі розбиті.
І як в театрі мало є чомусь ляльок,
Так і добра не вистачає в світі…
Як часто хочеться піти за небокрай,
Нарвати сонячних і вічних квітів,
Потрапити ще за життя у рай,
Але добра не вистачає в світі…
Як часто ти, йдучи по вулиці,
Всміхнутись хочеш, буть привітним.
Але не кожен розуміє поривання ці,
Бо розуміння також мало є на світі…
