Моє тіло омиють сльози ангелів,
Які вбиратимуть шматки мрій
Твоєї преамбули…
Захопи з собою мій біль.
Розмалюй життя моє фарбами.
Сумний чорно-білий фільм…
Я намагатимусь жити не вигадками
В пустелі бездушних змій!
Діливши свій хліб із виродками,
Шукаючи рятунку в повій!
Я не буду боятись самотності
В помірності тепла твоїх ангелів…
Які помирають в ефірності
Чорних плям чужої преамбули.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design