Розміщуючи текст цього романсу, я нагадаю, що написав його під впливом поезії пані Ганни Осадко «Не відпускай» (про це я відзначив у рецензії, де подав тільки першу строфу). Зараз, написавши рецензію до поезії пані Ванди «Чи…» побачив, що текст романсу перекликається і з цим віршем.
Запрошую композитора, бажано – ГАКівця.
Не відпускай руки…
Романс
Не відпускай руки моєї, друже,
Мені у вічі мовчки зазирни…
Вини немає, жодної вини,
Вологі очі не примружу –
Мені у вічі мовчки зазирни.
Кохала я і ще кохаю досі,
Не відпускай же, друже мій, руки.
Такий журливий, ти журний такий.
Благає теж зі мною осінь –
Не відпускай же, друже мій, руки.
Куди ж ти йдеш чогось шукати, друже?
Допоки ще рука моя в твоїй,
Розвій назавжди, сумніви розвій,
Не пізно нам з’єднати душі –
Допоки ще рука моя в твоїй…
