За що любить тебе, моя Вкраїно?
За що любити твій оцей народ?
За те, що схожа більше на руїни?
За те, що твій народ-не твій народ?
Народе, ти запродавсь в рабство.
Патріотизм – це пережиток тих віків!
Скажи мені, народе: ти багатство,
Добробут й процвітання захотів?
За що? Скажи, заслуги за які?
Що робиш ти для неньки-України?
Ти сам руйнуєш, сієш будяки,
А потім кажеш: не Вкраїна, а руїни.
Народе мій, скидай свої кайдани!
Народе, геть окови, хай повстане
Народ! О ні, не треба більш Майдани.
Хай дух, патріотизм повстане!
Устань з колін, народе український!
Устань, борися сам, не жди…
Не жди ти хліб даремний управлінський,
Що обіцяють нам на вибори жиди!
Працюй же сам і не дивись навколо,
Трудись на благо нації, сім’ї.
Борись за своє щастя, свою волю…
Не позіхай! Виконуй заповіді ти сії.
