Мораль, ми гірко плакали по тобі,
Коли несли тебе мільйони до могили.
Мораль, скажи нам, що ми робим,
Тебе навіщо ми живцем похоронили?
Чому ми, плачучи, тебе несли,
У землю чорну хутко закопати?
Та ж ми були, неначе ті осли,
Які фальшиві сльози проливали…
Ми кажем всі: немає більш моралі,
Десь зникли її принципи, закони.
Але хіба не ми її у землю закопали?!
Навіщо ж нам границі, заборони…
