Крізь сутінки проривається спів.
Хтось вперто веслує проти течії.
Ухиляючись від гострих блискавок
він тікає з полону снів.
Білий сніг хоронить просту дорогу.
Піт замерзає на високім чолі.
Доля відчуває гостру тривогу.
Чомусь він залишився сам на Землі.
Збільшується тиск на скроні
і болять важкі долоні.
Краплі поту його солоні
стікають по обличчю і до вуст.
Чайки хапають останню рибу
і з рибою в дзьобі вже не кричать.
Не сумуй, чоловіче, здолаєш і кригу.
Недовго тобі залишилось мовчать.
І опускаючи тяжкі весла у воду,
ти сам твориш власну долю, свободу.
Тепер ти це можеш. Це в серці - ти знаєш.
Зітхаєш, та берег вже недалеко.
Над тобою лелека вертає додому.
Коли берег в очах, зникає втома.
Як приємно з тенет вирватись самому.
Сьогодні ти вернувся додому.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design