Штовхни хоч раз замість мене
крилом позолочений маятник,
доки він не штовхнув
одну з твоїх скронь.
Вдарся з розгону зліва,
і полиск світла на тьмяному
тлі сахнеться управо
настільки повільно,
наскільки потрібно,
щоб ти встигнув,
щоб міцно заснув;
для життя забагато –
для смерті якраз.
Знаєш, буває, метелик
крилом штовхає вогонь –
думає, що багаття,
а насправді лиш свічка.
Знаєш, буває, людина,
щоб позбутися пам’яті,
щоб перекраяти час,
який вважає злом,
хоча ніде не написано,
стає на мить замість мене
янголом, потім вічно
штовхає і ловить маятник
пропаленим перерізаним
метеликовим крилом.
