місто позбавлене цноти ранковим тролейбусом
ліжко тримає теплом мармурового тіла
час надкрихкий розмиває машинним мастилом
люди залізні коробки наповнюють ребусом
неба палітра зірково розмита по вулицях
сонце фарбує стовпи і мережу зупинок
запахом снігу крокує зимовий годинник
сонні птахи на дротах телефонних цілуються
самозакохано в скроні дороги впираються
дощ нерішуче нагадує про парасолі
очі наповнюють краплі із присмаком солі
пересувається день на поламаних ратицях
ніч нависає гальмуючи землю колесами
в небі спалахують душі-вогні феєрверків
ми, запаковані одягом, наче цукерки
входимо в зиму
Осссстаннім
Оссссіннім
Трррролейбусом
