Розіслався в травах вересневий вечір,
Засвітилась в небі зірка, мов свіча.
Розправляє осінь золотисті плечі,
Й тихо на болоті журавлі ячать.
Чути у повітрі запах ніжних квітів,
Блимає вогнями стомлене село.
Покидає землю щедре, тепле літо,
І здіймає осінь вишите крило.
Ніч прийшла на землю, чиста і прозора,
Грають на цимбалах сонні цвіркуни.
Срібними сльозами тихо плачуть зорі
І цілує вітер скошені лани.
Сяють, мов перлини, прохолодні роси,
Місяць жовтощокий грається у них.
Липи і берези золотаві коси
Тихо розстилають в травах запашних.
Все навкруг затихло. Сплять поля і луки,
Тільки небо сипле іскрами з гори.
Осінь заманила землю в свої руки
І заходить тихо в заспані двори.
Все навкруг завмерло. Лиш зів'ялим трунком
Два листки злетіли на пожовклий гай.
Перший впав на землю млосним поцілунком,
Ну а другий літу прошептав "Прощай!"
