Відблиском вогнища злегка просякнені
урвища скель,
Де навкруги в'ється простір незамкнений -
ніжна пастель.
Довгі дороги: і спади, й піднесені
справдження мрій, сподівань, -
Швами ще свіжими рани закреслені,
рани від поневірянь.
Оберти світу хоробрі й розхристані
в чаші подій,
Щастя короткі усічує відстані
темряви вий,
Що, ніби пил у мандрівках до істини,
схили обійме круті...
Гострі слова еліксирами чистими
стогнуть у серцебитті.
Вирвалась з мурів міцних коридорами
смерть перешкод,
Що стали хибними, майже потворами,
в колі чеснот.
Можна пройти кілометри нелічені
й не обертатись на них,
Треба лиш вірити в фініш намічений
довгих, безкраїх доріг.
