Усю ніч тихо падав дощ.
Мені не спалося, і я,
Мов та примара із світів
Стояла знов біля вікна.
Вдивлялась в сіру каламуть.
Стікали капі по стіклі.
Метали блискавки вогонь,
і посміхалися мені.
І метушилися думки,
мов змій кишачий той клубок.
Спокою прагнула душа,
а не давав його щось Бог.
І серце краялось навпіл
від тих проблем і суєти,
А все це просто через те,
що не прийшов до мене ти.
