Мідний Лев освітив своїм сонцем степ городища
і зібрав довкруж себе всі зорі у ланцюг,
але він – лишень пляма,
і він не дихає – він мовчить
і своїм мовчанням
говорить зі мною.
Мідний Лев, залишок мого почервоніння,
Мідний Лев стоїть без шкіри та кістки,
Мідний Лев, дитина апокаліпси та моєї хвороби,
Що ковтатиме меркурійовий пил
Та дивитиметься на меркурійове сонце,
Що бачить лише він один.
Він візьме меч із бронзи
та розкрає світ на три частини:
перша – туман,
друга – сон,
третя – рай-дуга.
Мідний Лев, очні орбіти якого настільки великі,
що їх можна відтяти і поставити в космосі,
щоби коли Юпітер збожеволіє
дати йому нову орбіту.
Мідний Лев, хвіст якого настільки великий,
що можна виклепати з його міди націю
та заселити Арктику; і шлунок його
настільки великий, що в Північному Льодовитому
Океані можна збудувати городище під водою
для цієї нації.
Мідний Лев, якого ніхто не розуміє,
бо він єдина
жива
істота
з міди.
Мідний Лев вельми нещасливий по вівторках,
оскільки тоді загасає його
залізне меркурійове отруйне сонце,
і він стоїть у мороці,
один, мов жебрак
на серпневому штормі.
Мідний Лев мріє про квіти,
що обплітають його,
що кружляють у вальсах,
народжуються навесні та помирають восени,
що можуть поглянути на нього
та не скам'яніти.
Мідний Лев засудив себе,
тому, що більше ніхто не має над ним влади.
Мідний Лев вкрився золотом,
тому що почав дихати.
Він розбив у кров свої кулаки,
коли руйнував скелі,
а потім заблукав у лябіринтах,
що будував з уламків скель.
Але тепер він мовчить
І більше не дихає.
Можливо, тому що його вкрило золото.
