Я поклявся кров обмити з ран твоїх, народе мій,
бо чому повинні гнити братчики мої в ярмі?
І якщо в житті спокійнім не терпітиму за них,
кров гаряча до краплини висохне нехай в мені!
Я поклявся світло правди в темний край принести мій,
бо чому не може брата брат побачити в пітьмі?
І якщо від цього горя не болітиме мені,
то нехай наплачу море я кривавими слізьми!
Я поклявся, давши слово за народ померти мій,
втішити його в недолі, сльози витерти рясні.
Бо якщо я навіть ханом буду жити сотні літ,
все одно пора настане в землю полягти мені!
Noman Çelebicihan
Ant etkenmen, milletimniñ сarasını sarmağa,
Nasıl bolsın bu zavallı qardaşlarım iñlesin?
Onlar içün ökünmesem, muğaymasam, yaşasam,
Сüregimde qara qanlar qaynamasın, qurısın.
Ant etkenmen, şu qaranğı curtqa şavle sepmege,
Nasıl bolsın eki qardaş bir-birini körmesin?
Bunı körip usanmasam, muğaymasam, сanmasam,
Közlerimden aqqan yaşlar derya-deñiz qan bolsın.
Ant etkenmen, söz bergenmen millet içün ölmege,
Bilip, körip milletimniñ közyaşını silmege.
Bilmiy, körmiy biñ yaşasam, Qurultayğa han bolsam,
Kene bir kün mezarcılar kelir meni kömmege.
