і далі, здається, не буде вже більше нічого
на грудях, де серце, поставили візовий штамп
щоб я полюбила далекі безлюдні дороги
і на підвіконні поставила свічку-каштан
навколо коли й не туман, то легка невагомість
вітрила поснули і в серці стихають вітри
і з нами, найшвидше, залишаться ті, у кого ми
лякливо латали ілюзій слабкі прапори
і далі, здається, не буде вже більше нічого
на грудях, де серце, поставили візовий штамп
ми так по-дитячому просимо правди у Бога
а він посміхається вічністю грішним нам...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design