Погратований простір на вчора, сьогодні і завтра,
Незастелене ліжко і шепіт чужих молитов
Долітає з-за вікон, навіки і треба
Лиш повіки стулити, не знати, не чути розмов.
Просто осінь, і сонце, і просто дерева
Закидають листками, втопитись, не знати куди,
не про нас, це про інших, танцює смішна королева,
Захищаючи крилами сонце своє від біди
Просто осінь, і час, що поділений: вчора – сьогодні,
Просто листя і книжка, з віршами або без віршів.
Пролітає над містом осінній порожній острів
Завтра, певно, не буде, хоч як ти б цього не хотів.
