Збираю себе по краплині у особистість,
От тільки мурашки по спині,
От тільки за вікнами дійсність.
А осінь така красива, немов Марія,
І сливи стоять смиренні чекають дива.
Збираю себе по краплині у особистість,
За спиною в привида крила.
Де сни а де дійсність.
А осінь така тендітна, немов Мадонна,
Стоять уже голі сливи у тиші сонній.
Збираю себе по краплині у особистість,
Оплакує Мати Сина...
Пієта життя - це дійсність.
А осінь така небесна, як Діва Мати.
І сливи стоять щасливі, мов діти кирпаті.
і Ангел прозорий, як відчай,
І теплий на дотик
збирає мене до купи, а сливи проти.
