мелена Карпа і трохи Покальчука
ложка солодкого цукру - кому як п’ється
можна іще заЖадати фреш молока
тіла, що пахне і збуджує як кориця
вишити хрестиком зорі – білі вогні
літеплим чаєм себе заспокоїти віршем
може пізніше ти скажеш фатальне ні
та я всеодно зроблю тебе щасливішим
**
білки очей закипають
денатуруються в спеку
навіть думки і мізки
вікнами фірми Веко
ми не торгуємо, сорі
плюс 37 надворі
(може хтось викрутить сонце?)
**
зірки випадають у неба – молочні зуби
ми стелим пакети бос на мокру траву
ми слухаєм музику – від Франківська до Куби
і цвіркунів розспівану хорову
нам решта світу існує лише у атласах
і ми щоразу сідлаємо потяг мрій
із небом довго не можемо розпрощатися
бо зорі спалахують просто з-під наших вій ...
