"Кохай мене, бо я піду,
Розвіюсь вітром серед квітів...
І не нагадуй про журбу,
Люби понад усе у світі.
Цінуй мене, щоб чути знов
Мої легкі тихенькі кроки",-
Так розум думав про любов,
А серце скаржилось нівроку.
"Кохай мене! Цілуй! Люби!"-
Так серденько моє кричало.
"Ти лиш вуста мої знайди",-
Воно так жадібно благало...
Суперечка ця тривала,
Доки ти пристрасно дивився...
...і поки відповідь шукала...
Та розум серцю підкорився!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design