Чи знаєте, як пахне квітка,
Що після зливи розцвіта?
Так серце розквітає рідко,
Якщо прийшла любов свята.
В душі моїй була і злива,
Й тумани, сніжні холоди,
Та серця квітка нещаслива
Не розквітала й восени.
Бувало, що й веселка грала,
Така прозора, ледь сумна,
Та й пісня в серці щебетала,
Але порожньою була...
Як божевільно і нежданно
Лунає грім у літню ніч,
Зойкнуло серце невблаганне,
Зустрівшись з щастям віч-на-віч.
І сльози серцем покотились,
Мов рясний дощ, лилися знов,
І все веселково світилось...
Я ж не чекала на любов!..
Але, коли вже не шукаєш
Троянд-лілей в садку чужім,
Тоді лише любов пізнаєш
В розквітлім серденьку своїм.
