А)
Царю мій, царю, вийди уранці на ґанок,
Де літо форти криві, цитаделі
Мурує сухою рістнею
Де ґеометрія води і очерету
Разом з насінням кульбаб
Мастильним повітрям пливе
Понад колією
До мисливського будинку.
І шепіт твій тане в курганах
Й молитвах цикад
Б)
Церазус* відцвів – мій сад сповнився
Цап'ячим реготом
Я очі маю, що вкрились
Ісляндським мохом
І від того я став немовби прибульцем
З Півночи
І слово лише мене видає –
З цикорієвим смаком –
Тому ти мене пізнаєш,
Бо процідиш його, мов молоко
І в цинковому присмаку від поцілунку
Почуєш як буйний вітер
Сніги між токами пряде
В)
Хтось пізнає мене за старим шрамом,
Незважаючи на спотворене обличчя
І я скуштую її крови,
Щоб вона скуштувала моєї
І серце облилось рудою
