Демон, що з чорними крилами, плакав у сні,
Сурми так сумно далеко на волі сурмлять
Човен дірявий у моря черпає пісні
В небі гачок, наче втрачена літера Ять
Ангел з залізними крилами сів на плече
Той, що зі стрілами, прудко на Захід побіг
Сон споконвічний повільно і сумно тече
Тур вже зійшов і Левиця лягла під поріг
Ангел з червоними крилами в небі яснів.
Що ж ти закрила всі крила свої на замок?
І знову сумуєш сама у печері зі снів,
Де стіни дзеркальні і повен зірок подолок.
Зоряний шлях — то дорога із битого скла,
Ясно черлена, червлена, червона, як кров.
Що в тебе тута лишилось — іржа та іржа,
Може, вже годі боятися знову і знов?
Хрест перехрестям над нами так схожий на плюс
Засяє на небі віднайдена літера Юс …
Примітки:
Гачок — Сузір’я Скорпіона.
Хрест — Сузір’я Лебедя.
«Юс» великий — носове «о» , в давньословянському читалася, як «Оун», аналогія з «Аум»
