Днювала в листі старого горіха.
Воно знервоване і шурхітливе.
У мене буде над головою стріха
завжди, поки йде злива.
А потім не буде «потім»,
Бо стане «зараз» та буде тихо.
Не треба буде носити капці,
Носити в голові улюблене лихо,
Не треба над головою даху,
Він вросте в землю міцно,
поросте травою,
а моє лихо втече з горіха,
Бо ночувати я маю в стелі,
Тій, що глибоко вросла в землю.
23.06.08 с. Дорошівці
