То ніч мені дивиться в очі, прозора і чиста,
Свята і красива, натхненна величчю зір.
І струшує вишня, неначе тривоги, листя.
І вітер осінній шепоче: молися і вір.
А ніч мені дивиться в очі, прозора і чиста,
така нездоланна, нескорена і свята.
І падає листя у темряву, наче пісня,
І стелиться тишею в темряву каяття.
Бо ніч мені дивиться в очі, прозора і чиста,
Молитвенно світла, святкова, священна, свята.
І падає листя, як слово в Осанну Всевишньому,
І смуток зоріє, і віра у серці світа.
