Мабуть таки проскочу в щілину часу,
Мабуть зніму з душі карнавальну маску.
Мабуть скажу собі "Так", і зірвуся весняним вітром,
Мабуть зійду над тобою сонцем привітно.
Мабуть я - грішниця. Що ж, і таке буває.
Мабуть зітру своб тугу, в любов зіграю.
А потім у двері вийду, як має бути,
Проллюся дощем над тобою, завию люто.
Мабуть таки проскочу в часу щілину,
Нап"юся тобою сповна, вип"ю тебе по краплині.
А потім втечу на острів стану Гогеном,
І тугу свою розмалюю жовто-зеленим.
