Цінуй нещастя і не звикай
до кращого зі світів.
Не загубилися у віках,
бо знали, ми — не святі.
Крокуй, виблискуй без підошов
душею, що у п’яті.
До краю світу ти не дійшов,
чужій не радів біді.
Пили і мед, і пиво, і квас,
по підборіддю текло.
І хай би де не носило нас —
були з очима, як скло.
Лелека в небі чи журавель,
коли синиця в руках,
ти будеш хлопець з отих Ємель,
якому тузи в рукав.
Комусь — півцарства, тобі — коня,
а чи усе навпаки.
Стане життя на кін — не конай,
а то заклюють шпаки.
Лише співати не починай —
кобзар із тебе слабкий.
Ой чий то кінь на горі Синай
не їсть вівса із руки?
