Скрипить і виє, засипав очі
Голодний вітер і колючий сніг
Неначе в злості проковтнути хоче
Похмуру темряву нічних доріг.
Стомились хмари від тяжкої ноші
І рве їх вітер, як скажений пес
А місяць в висі одягнув калоші,
І виглядає із своїх небес.
Він бачить, як лютує вітер,
Жбурляє сміття і легкі пляшки
Як намагається зірвати шифер
Над дахом, там де туляться пташки,
І зазирає прямо мені в шибу
І в яблуні викручує гілки,
Та завиває так в димар каміну,
Здається навіть падають зірки.
Володар ночі - мокрий, лютий вітер,
Холодна мряка - панна на землі.
А я тулюсь в шерстяний, м’який светр
І грію руки в теплому вогні.
Тут ти підходиш лагідна, ласкава,
І ніжні руки гладять по лиці
Я їх цілую, рідна і кохана
І затишно стає в душі і на дворі.
