Бачиш сам, що туман, як полон, —
зникли предмети.
І стирчиш чи перстом за двором,
а чи поетом.
Водиш оком угору і вниз —
каша густіє.
Маєш бажання вирватись із...
Стримали стіни.
Руки розкинеш і закричиш,
відповідь — тиша.
І чоловік буде контуром лиш.
Очі не ріже.
Можеш не розуміти: чому
краще не стане.
Тільки до часу страх затамуй...
Брате тумане...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design