Золото і зола
на бездоріжжях цих.
Пам’ять не ожила,
бо перервався цикл.
А попервах радів
рідко (ще привід був).
Наші живі ряди —
еміграційний бум.
Між резервацій — ліс,
Лисій горі, мов чуб.
Може б, іще доліз...
Знаю...
Мовчу, мовчу...
Після сп’янінь і змов —
чистий, як та сльоза.
Не зрозуміти знов:
чом без коси косар?
І золота бджола
знає, летить куди.
Пам’ять моя б жила,
тільки б не розбудив.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design