- До межі
Тієї де чорним залито
Зашито
Ні дірочки!
Жодної
.Так описав він безвихідь. То було на мості .
А я стояв і слухав як сваряться
Під водою 2і риби.
Подружжя старе.
А ми жили і не знали, що діти
Дітьми помремо
Та не знали ж ми!
Ми згадані богом не знали де дітись
Дощем недомиті
Той міст точка зльоту
Безвихідь це риска
Попередніх буттів
Та жили ж ми! Як діти
І риби в воді ніби ми
Плисти не плили
А тонути тонули
В словах німоти ми топили життя
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design