Ковалику-сварожику, викуй мені щастячко,
таке блідо-рожевеньке з блакитними очиськами.
Моє серце, сварожику, сполоханою ластівкою
полетить-затремтить до сонячного хлопчиська.
Ковалику-сварожику, викуй мені підковоньку.
Я її до гори кінцями та й припну.
Кажуть люди, що біси ходять тільки по колу,
От дійдуть до кінця - і назад повернуть.
Ковалику-сварожику, викуй мені голосочок,
Та такий, щоб просити у Бога милості.
Бо гарячі, сварожику, оті сльози дівочі,
що жаринами у багаття скотилися.
