Холодна ніч. Я у широкім темнім полі
Коло вогню приліг зіщулений у напівсні.
Вогонь усе слабів і, врешті, зник поволі,
Одразу якось весело зробилося мені.
Нехай, як сірий попіл, вогонь усе собою
Покриє наче шатами хоч на коротку мить.
Я знаю, що дрижить під ними,
Я відаю, що там червоний жар горить.
Нехай табун годин понурих, обридливих та сірих,
Що завше покривали серце моє наче прах,
Хай приховають під собою той жар палаючої віри,
Хоча його не видно… та все ж він не погас.
