жінка котрась рвала каміння
ти
хо
й
сум
лін
но
запоєм.
проводила вечори з цигарками
і нищіла колишніх коханців роздратовані тіні -
вона замикала сонце в горщечок
а сірники тим часоm сиріли
спогади-
намистинки
складала сувоєм
у чорний мішечок -
колекціонування там гнили.
жінка змінить не могла
характеру своїх проступків
бо
помиляючись вкотре
дзеркально сміючись
вагалась
і виймала з пальців колючки
каламутно бавлячись
шукала ниточки
до минулого життя
зрозуміла
що
без любові
життя -
не площина
а пряма
без сенсу
тобто
яма
