Я дівчина з флейтою,
Мене просто нема,
Мене вигадав той,
Кого вже самого нема,
Але багато чого від нього
Залишилося
І я в тому числі.
Я граю мелодії,
Яких також нема,
Я підтанцьовую сама собі,
Мені весело лише одну мить,
А іншої починаю помирати,
Але не може померти той,
Кого і так нема.
Я дівчина з флейтою,
І знову все, як перший раз,
Я граю на флейті
Не блюз і не джаз,
Я граю в якусь дивовижну гру,
З одного боку – я,
З іншого – не-я,
Адже мене нема,
Дайте мені хоча б руп,
Я впевнюся в тому,
Що хоч щось у цьому світі реальне,
Мені здасться,
Що найбільш реальним є зв’язок,
Неважливо між чим,
Я викину той руп за борт
Своїх відчуттів
І розсміюся
Лише на одну мить...
