Ранок. Прокидатися не хочу
Ти тихо сопеш під боком
Відірвати себе від подушки,
Купити каву за рогом.
Сніжно-білі почуття,
Заметена снігом дорога…
Сказати тобі пару слів
І йти в канцелярію Бога.
Робота складна і цікава –
Вирішувати людські долі
І знати, що ти підеш
І не повернешся ніколи.
Не жалкувати і не просити
Ще хоча б крихточку щастя.
Просто зломати сейф
І підло його вкрасти.
А потім бігти додому
По сніжно-білій дорозі
І знати, що ти чекаєш
Із квітами на порозі.
А потім – нерозуміння
І інша робота – у пеклі…
Не треба мене жаліти,
Мої почуття надто теплі.
Зігріти своїм теплом
Весь світ навколо себе,
Ніколи не жалкувати
І знову бігти до тебе.
