Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 10947, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '13.58.137.54')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Вірш

Тринадцятий Інка

© Ірина Новіцька, 09-08-2008
Ночами, щоб хтось не почув, як воїни плачуть,
ридаючи в збиті пальці, рвучи волосся зі скальпа,
жорстоким прокльоном свою осипав честолюбну вдачу
раб божий Франциско, охрещений Ата-Вальпа.

Він двстав би ножа і зарізався б у темниці,
це неважко зробити, але не пустять на небо.
Вода, якою кропили його блідолиці,
має здатність міняти обличчя людське, бо

він був ворогом, поки тримався, як соломини,
віри предків і бився, землю мав під ногами,
а тепер став другом - від тої хвилини
був тут замкнений бувшими ворогами.

Він не дуже торопав логіку цих процесів.
Йому спершу сказали, що він їх поплічник, лицар.
Потім, ламаючи мову, згадали якихсь Кортесів
і кинули до в'язниці. Так він спізнав блідолицих.

Жорсткий підмурівок після тортур на дотик
приємний і не заважає трохи поспати.
Вертався з допитів із відчуттям нудоти -
після горілки трохи двоїлися грати,

але нічого. Він до всього звикав і
потроху звірів, забуваючи звуки мови.
Його очі ставали звично порожні й ласкаві,
коли хтось ненадовго знімав закови.

І, здавалося, розум помер у ньому, як ворог,
але залишалася обережність. Вона ще
не здавалась і довго била на сполох:
віракочі обдурять. Вони це мистецтво краще

знають. Будь насторожі: вони хочуть знати, куди поділи
золото, зникле з храмів. Тому так уперто
тебе примушують жити, вихудле тіло
мучать сухотами й спиртом. Тепер-то

він знав їх натуру. Тому і мовчав заклято,
всміхаючись гострим обличчям просто в зіниці.
Катували на подив довго. Січено різками й тято
ножами пасмуги шкіри з плечей. Блідолиці

безсило скрипіли зубами. Врешті внесли отруту.
Він випив, понюхавши, і відвернувсь до стінки.
Кінець був тихим. Єгова прийняв покуту
і милостиво дав дозвіл
на сходження в пекло останнього Інки.

Це було невимовно важко. Таємниці ніскільки
не послаблюють муки, коли з ними йдеш зі світу.
Душа обтікала кров'ю, аж радість останньої пільги
навіки застигла на рисах творця індіанського міту.

Тепер його, певно, легко впізнати. В нагоді,
коли в пекло потрапиш, - а це поетові буде
доволі цікаво, - дивись, і побачиш на самому споді
Ата-Вальпину тінь десь поряд із тінню Юди.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Вікторія Т., 22-10-2016

РЕКОМЕНДУЮ !

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тарас В'єнц, 19-08-2008

поетові буде доволі цікаво

© Ірина Слободян (Заверуха), 11-08-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.046634912490845 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати