Моя країна, ти для мене диво!
Я народилась на твоїх руках.
І колискові, що співала мама,
Із вуст моїх сьогодні вже звучать.
Твої безкраї обрії й світанки,
Твої степи, гаї і все, що навкруги
Я покохала палко, до нестями
З дитинства віру в тебе несучи.
Ти диво, Україно, справжнє диво!
Не чудо, не Das Wunder, не miracle.
Твої незаперечні заповіти
У вухах українців ще звучать.
Бо ти не вмерла, ще не вмерли твої діти,
Що визволяли від загарбників тебе,
Що захищали самим найдорожчим –
Своїм життям, життям своїх дітей.
Ти диво, незрадливе, невичерпне,
Нетлінне, небайдуже, не сліпе,
Казали, Україна ще не вмерла.
Але ж вона ніколи і не вмре!
Не вмре, не вимре, не полине в небуття.
Вона залишиться уквітчана й убрана.
Вона залишиться Вітчизною для мене
З народження й до смерті, від ночі й до світання.
Для українців дива іншого не може існувати.
Вона найкраща з поміж всіх країн,
Вона єдина, рідна й невблаганна
І не любити її – то найбільший гріх.
